fbpx
0
Меню Close

Breakfast jfw c Геннадием Попенко

1. Бути татом — це 

Бути татом цікаво і корисно! Ти не лише для дитини відкриваєш нове. Але й для самого себе! Можливо,  згадаєш те,  що ніби вже давно забув (це не про дитячі «дражнилки»!).
Бути батьком важко. Отримуючи нові враження,  емоції,  цілий новий світ,  ти маєш звільнити для нього простір у своєму житті. Години у своєму графіку. Все те,  що ти знав і любив буде переглянуто крізь нову призму і не факт,  що більшість старих звичок залишаться. Можливо,  щоб вижити, їм доведеться трансформуватися.
Проте,  ці складнощі є нормальним етапом розвитку чоловіка. Цей тягар ти маєш взяти свідомо і зі своєї волі. Випадковості тут не місце, бо лише готовий до такого обміну чоловік розуміє його важливість.
Новий статус забере багато, але дасть більше. Це сходинка на шляху розвитку.

 

 

2. Рецепт щасливої дитини.

Я не знаю такого рецепту.
Рецепт — це точний список конкретних інгредієнтів: 200 грам моркви,  150 грамів цибулі,  1,5 клубня селери. Скільки потрібно любові,  гри,  прогулянок,  велосипедів, смакот для щасливої дитини?!
Як зробити так,  щоб навчання чи тренування не псували «щасливу рецептуру»?! Та й щастя, як буденний, перманентний стан, певно, скоро вже не буде тішити.
Ось Богдана, зсунувши брови, малює картину, де людина полює на слона. Ось вона плаче, співчуваючи собаці у фільмі. Ось засмучена,  бо викладачка із танців нагримала на неї через лінощі на тренуванні. У ці моменти моя донька геть не весела. Але я певен,  що такі моменти не менш важливі за веселий сміх, що дзвенить у нашій оселі, коли ми починаємо «піжамну вечірку»


 

3. Чому потрібно навчити дитину в першу чергу?

Перша черга!? У процесі виховання все настільки важливе,  що перших і останніх справ майже не буває. Це процес багатовекторний.
Але якщо ви наполягаєте,  то спершу потрібно навчитися…
Дихати!
Не можу відповісти і на це питання.
Можливо,  це повага. Взаємна.  Розуміння цінності кожного учасника процесу.
Дитина тебе не слухатиме,  якщо не поважатиме. І не довірятиме,  якщо не відчуватиме твоєї поваги до неї.

 

 

4. Як вирішити конфлікт, що виник з дитиною?

Це не математична задача, щоб існувало правило для кожного випадку. Усі вони унікальні. І вирішувати кожен новий конфлікт за сталою схемою не вийде.
Хіба «не плач, дам цукерку»?!
Але то шлях в нікуди, із зупинками на перепочинок в кріслі стоматолога.
Певно, у кожному конфлікті потрібно знайти початок. Коли проблема була ще зовсім не помітна. Часто великих свари починалося із непомітним дрібничок: поглядів, пари слів чи чого іншого.
Тож,  потрібно розібратися хто і що мав на увазі,  а тоді знайти рішення,  яке принесе полегшення усім учасникам конфлікту.

 

 

5. На вашу думку, стильна дитина, яка вона?

Богдана вже сама збирається,  самостійно компонує деталі вбрання,  але до мами ще дослухається. Разом із нею вони переглядають нові моделі одягу,  обговорюють, разом замовляють ті позиції,  які стали до вподоби.
Зі стилем доня ще не визначилася. Вона експериментує, шукає. У неї є і хіп-хоп напрямок,  і байкерський,  і ніжний дівочий. Певно,  десь на їхньому перетині вона і зупиниться. Якось…

 

 

6. Розкажіть про перший «самостійний» Look вашої дитини.

Якось,  коли Богдані було ледь 2 роки,  ми збиралися на прогулянку до парку. Рання весна, перше сонечко,  перші спідниці. Але, оскільки ще прохолодно,  то доню мама одягає у штані, а сама збирається іти у довгій білій спідниці.
Бодя оцінила різницю у зовнішньому вигляді і поставила мамі ультиматум: донька теж має іти у спідниці. А в кінці довгого диспуту на цю тему виклала козир: «Якщо не одягнеш мене у спідницю,  то я на твоїй диру зроблю».

 

 

7. Як ви «стверджували» право на свій стиль в дитинстві?

Я дитина із СРСР. І бачучи величезні зусилля батьків у здобутті елементарних товарів, я не мав права вимагати «джинси, як у Вови», «шапку, як у Слави». В ті часи головне було самого себе переконати у тому, що те,  що є зараз на тобі щонайменше непогане. Або просто не зважати на це.
Проте,  у 9-му класі, захопившись неформальним рухом,  ми почали нашивати собі на куртки нашивки, чіпляли усяке залізяччя, відпускали волосся. Це виділяло нас настільки, що виникали конфлікти із представниками інших соціумів. Проте,  цей стиль (насправді часто смішний та недолугий) ми несли далі, як знак протесту та пошуку.

Поделиться

Копировать в буфер обмена

Копировать